Кожен день Князєв виводив свою "Ауді" з черепашки й милувався нею. Темно синій металік, тоновані стекла, протитуманки, люк, повний електропакет, не кажучи вже про потужний двигун, який переховувався під капотом. А купив-то він її за зовсім смішною ціною - всього лише за вісім тисяч доларів. І все завдяки його, Князєва, економності та наполегливості під час покупки. Ах, як він торгувався! Ні пфеннінга не поступився. І ось нагорода - щодня він тепер міг милуватися своєю машиною. Чудово!

І хоча дачний сезон закінчився і їздити було нікуди не потрібно, він кожен день виводив свою "Ауді", захоплювався нею, ніжно гладив, як гладять жінку перед соїтіє. Втім, куди там жінці до цієї красуні! "Ауді" в десять разів була краще будь-якої жінки ...

Того ранку Князєв як завжди вивів свою "німкеню" з черепашки і став наглажівать її бархоткой. Наглажівать, наглажівать, та тільки раптом з тополь на капот і на кабіну посипалися сухе листя і суки. Князєв задер голову вгору і побачив ворону, яка боком пересувалася з одного кінця гілки на інший, а потім у зворотному напрямку. У дзьобі ворона тримала щось важке й блискуче. Князєв придивився уважніше і побачив, що в дзьобі птаха знаходиться двохсотграмового брикет з вершковим маслом у блискучій упаковці. Князєву не важко було здогадатися, що свиснула його чорна злодійка на оптовому ринку, який знаходився недалеко від Князівське гаража.

"Ну треба ж, яка сука!" - Подумав Князєв і став поглядом нишпорити по землі в надії знайти якусь палицю або камінь. Як і при покупці "Ауді" щастя йому поталанило. Поряд з деревом валявся шматок металевої арматурину. Він швидко схопив його і зі всієї сили запустив у ворону. Ворона каркнув і полетіла, а упаковка з маслом приземлилася до ніг Князєва. Продукт був свіжим і ще не відійшов від заморозки. "Ну і везе ж мені! Похвалив себе Князєв, загнав" Ауді "в гараж і поніс масло додому.

Кілька днів поспіль, напевно, та ж сама ворона не давала Князєву проходу. Коли він виводив свою "Ауді" з черепашки, вона фантомом пікетувала на нього, мало не зачіпаючи крилами по голові. Неприємне, треба сказати, відчуття. Але Князєв теж свого просто так не віддасть. Арматурину була завжди під рукою, і Князєв запускав нею в знахабнілу і розперезалися ворону - отримуй, стерво! Ось тільки потрапити на птаха жодного разу не вдалося. Спритна опинилася. Але тепер, кожен раз, коли Князєв йшов до свого гаражу, він завжди був напоготові і тримав у руці металевий прут. Тому що вже звик до вороньим нальотам.

А потім чорна бестія несподівано кудись зникла. Більше тижня вона не з'являлася на тополі над черепашкою, і Князєв тріумфував: перемога була за ним. Він теж завзятий і свого ніколи не поступиться.

Одного разу, коли він чистити свою "Ауді" бархоткой, його ні з того ні з сього охопило якесь гнітюче відчуття. Він підняв голову на крону тополі і ахнув. Стара подруга сиділа на своєму улюбленому місці прямо над машиною і з працею утримувала в дзьобі шматок арматурину. Тієї самої, якою він кидав у неї. "Довго не втримає адже, і їй Богу, розіб'є тачку", - зрозумів Князєв і, намагаючись не робити різких рухів, пішов до місця водія. Йому потрібно було всього лише заїхати під дах мушлі. Але не встиг він повернути ключ у замку запалювання, як почувся дзвін розбитого люка на кабіні, і в правому вусі сильно задзвеніло. Він ще чув як ворона, здавалося, з веселим кряканням зірвалася з гілки. На його колінах лежала арматурину, на яку з щоки капала кров. Його кров, Князєва.

Та біс з нею кров'ю і подряпаним вухом. Кров зупиниться і вухо безкоштовно вилікують. А новий люк більше трьохсот доларів коштує.

А ворона на тополі більше ніколи не з'являлася ...