Дід Евсеіч, до речі колишній партизан Великої Вітчизняної війни, кавалер багатьох орденів і медалей оголосив війну іномарках у своєму дворі. Звичайно, не всьому світовому імперіалістичному автомобільному співтовариству, а тільки машинам німецького виробництва. А все почалося з того, що на його авоську з кефіром, яку він необережно поставив на проїжджій частині, наїхав "Мерседес". Пакет з кефіром з гуркотом розлетівся в сторони, обдавши з ніг до голови тривідсотковим жировими краплями колишнього партизана. Що встиг запам'ятати Евсеіч, коли витирався хусточкою і злизував кефірів струменя з особи, так це те, що "німець" був жовто-яєчного кольору. Він з жалем подивився на роздавлений пакет і поклявся в що б те не стало помститися ворогам.

Того ж вечора дід зробив першу вилазку в стан супротивника. Обійшов кілька сусідніх дворів, але, так і не знайшовши жовтого кривдника, з досади прокол всі чотири шини довгому "Фольксвагену". Повернувшись після операції додому, дід хряпнул сто грамів горілки і прикрутив до піджака медальку "За бойові заслуги". Початок був покладений.

Вранці він бадьорою ходою вийшов у двір з медалькою на грудях, і люди похилого віку, мовчки пялівшіе на лавочці очі на всіх перехожих, розкрили роти від здивування:

Чого це ти Евсеіч такий парадний?

Старий погладив долонею медаль, отриману в сорок другому і, скоса поглядаючи на пригнічено власника "Фольксвагена", який на чому світ стоїть матюкав дворових хлопчаків, - відповів:

- Свято у мене сьогодні. Рівно п'ятдесят п'ять років тому мені цю медаль вручили.

У цей же вечір він засипав кілограма три добірного піску в паливний бак чорної як ніч "Ауді", а днів через три скинув цегла з вікна сходового прольоту на поліровану дах "БМВ". Не встиг накивати п'ятами у свою квартиру, як по поверхах стали нишпорити молодики з товстими шиями, які голосно клялися спалити весь під'їзд разом з його мешканцями. Але під'їзд ніхто так і не підпал, а ось Евсеіч братки наштовхнули на думку надалі використовувати при нічних вилазках пляшки із запальною сумішшю.

Він випросив у тракториста на прилеглій будівництві трилітрову банку солярки, розбавив її уайт-спіритом, розлив горючу суміш по пляшках і закупорив шийки вузькими шматками старого ватянки, як це робили партизани під час гітлерівської окупації. Все було підготовлено до бою. І вдень, сидячи разом зі старими на лавочці, Евсеіч видивлявся новий об'єкт для атаки. На лацкані його піджака вже красувалися три медалі.

Коли вони ліниво сперечалися на тему, чи зміг би Сталін вивести нинішню Росію з економічної кризи, по двору раптом проїхав той самий жовтий "Мерседес", який позбавив Евсеіч добової норми кефіру. Дід тут же підскочив як ужалений і, забувши про біль у правій нозі, поскакав за іномаркою. Досвідченому партизану вдалося вистежити, що укриттям "Мерса" від сторонніх очей служить черепашка, встановлена ??під покровом тополь у сусідському дворі.

Кілька днів Евсеіч походжав з газеткою біля тієї самої черепашки, вичікуючи, коли господар "Мерседеса, залишить машину на вулиці і хоча б на кілька хвилин відлучитися від неї. І це відбулося в п'ятницю, коли власник іномарки, збираючись з сім'ї на дачу, метався між машиною і квартирою, упаковуючи автомобіль необхідними дачними предметами побуту.

Евсеіч витягнув з пакета пляшку із запальною сумішшю, чиркнув кременем бензинової запальнички і підпалив гніт. Як в минулі часи, він зробив широкий замах рукою і запустив пляшку в напрямку ворожого об'єкта. Пролунав дзвін розбитого скла і капот ненависного "Мерса" запалав. Пригнувшись і намагаючись бути не виявленим нещадним противником, він рухався у бік свого під'їзду перебіжками - від одного тополі до іншого.

Вранці наступного дня він спустився у двір з трьома медалями та орденом "Червоної зірки". Він побачив своїх друзів на лавочці і підійшов до них. Діди з заздрістю дивилися на орден. І після деякої паузи один з них вимовив:

- А спритно ти прищучити цей "Мерс"!

Після обіду старого партизана Евсеіч забрали в міліцію. Звичайно, протримали його там недовго і до вечора випустили. Дід дав підписку про невиїзд. Один із знайомих людей похилого віку, який до пенсії працював юристом, заспокоїв Евсеіч:

- Посадити тебе - не посадять. А ось матеріальний збиток виплатити змусять.

Він мав рацію. Так для діда Евсеіч закінчилася третя Вітчизняна ...